СМЕРТНА КАРА
СТАТИСТИКА
Це результати надання державі повноважень визначати, хто заслуговує смерті.
Невинних людей засудили до страти
З 1973 року понад 180 колишніх засуджених до смертної кари були визнані невинними та виправданими в Сполучених Штатах. [джерело]
Неясно, скільки невинних людей було страчено, але за деякими оцінками, рівень невинності може досягати 4%. [джерело]
З 2000 по 2011 рік відбувалося в середньому 5 виправдань у камері смертників на рік . [джерело]
несправедливе застосування серед винних
Чоловіки значно частіше отримують смертні вироки. Станом на осінь 2018 року жінки становили лише 2% від загальної кількості засуджених до смертної кари. [джерело]
Крім того, меншини непропорційно засуджені до смертної кари; чорношкірі американці складають просто 13% населення Сполучених Штатів [джерело] і 42% засуджених до смертної кари. [джерело]
Примітка: одна інтерпретація цієї статистики може призвести до неправильного висновку, що чорношкірі американці частіше вчиняють насильницькі злочини. Проте звіти, які аналізують статистику злочинності як за расою, так і за економічним статусом, показують, що останнє є фактором, який найточніше прогнозує, чи вчинить особа злочин. Іншими словами: чорношкірі американці з низьким рівнем доходу мають приблизно таку ж ймовірність вчинення злочинів, як і білі американці з низьким рівнем доходу. [ джерело ] Чорношкірі американці, як правило, отримують суворіші покарання за ті самі злочини через расизм у судовому процесі (особливо під час відбору присяжних). [ джерело ]
Здається, що раса жертви також відіграє велику роль у винесенні вироку. Дослідження, проведене в Каліфорнії, показало, що засуджені за вбивство білих людей були засуджені до смертної кари в три рази частіше, ніж ті, хто був засуджений за вбивство чорних людей, і в чотири рази частіше, ніж ті, хто засуджений за вбивство латиноамериканців. [джерело]
не впливає на рівень злочинності
Смертна кара не діє як засіб стримування злочинів. У державах, які скасували смертну кару, рівень вбивств не змінився. [ джерело ]
Опитування 500 керівників поліції показало, що вони не розглядають смертну кару як ефективний засіб стримування. [ джерело ]
«Я хотів би сказати вам, що штат Алабама зробив чесну помилку. Я хотів би сказати вам, що це не має нічого спільного з кольором моєї шкіри... але коли мене засудили, прокурор сказав: «Ми у мене сьогодні немає правого нігера, але, принаймні, ми звільнилися з вулиці. "
– Ентоні Рей Хінтон.
Весняна лекція «Реформа ув’язнення», організована Піттсбурзькою духовною семінарією в Піттсбурзі, Пенсільванія. 15 березня 2019 року.
ФІЛОСОФІЯ
Rehumanize International дотримується переконання, що право на життя є невідчужуваним. Усі люди заслуговують на право на життя завдяки своїй людськості, яка є внутрішньою і незмінною. Жодна зовнішня якість, така як почуття провини, не може бути використана для скасування цього права.
Зрештою, провина та моральна провина є на спектрі. З одного боку, у вас є дитина в утробі матері або новонароджена дитина — хтось абсолютно невинний у будь-якому порушенні. З іншого боку, у вас є серійні вбивці та імперіалісти, які спричинили смерть мільйонів. Більшість людства знаходиться десь посередині.
Щоб виправдати смертну кару, десь у цьому спектрі має бути проведена межа, щоб вирішити, які люди достатньо винні, щоб заслужити смерть.
Чи можемо ми довіряти тому, хто зараз при владі підведе цю лінію? Чи має уряд вибирати, хто живе, а хто помирає?
Широка доступність ненасильницьких способів захистити суспільство від насильницьких злочинців робить смертну кару непотрібною. У кращому випадку його подальше використання означає марну помсту; у гіршому, як ми бачимо зі статистичних даних вище, це відкриває двері для смертельної дискримінації.
Система правосуддя має ґрунтуватися на притаманній людській особистості гідності — гідності як кривдника, так і ображеного. Нам слід шукати модель, яка загрожує виправленням і прагне досягти позитивних результатів, а не віддавати перевагу забезпеченню балансу шкоди.
Смертна кара є найбільш остаточною і фатальною формою карного правосуддя, тобто правосуддя, яке має на меті відплату. Він не прагне відновити відносини між кривдником і ображеним; насправді, потреби скривдженої сторони насправді не враховуються. Основна увага зосереджена на порушенні правил і покараннях. Якщо наші цілі полягають у тому, щоб зменшити рецидив злочинності та досягти справжньої справедливості, ми повинні працювати над побудовою системи, яка зосереджена на відновленні відносин між правопорушником, ображеним і громадою в цілому.
